Робота з батьками

Поради батькам під час війни

https://www.youtube.com/watch?v=_SZ3TApdcmI

ПОРАДИ БАТЬКАМ П'ЯТИКЛАСНИКІВ ЩОДО ПІДТРИМКИ ДИТИНИ В ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ ДО НАВЧАЛЬНО – ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ 

1)  Формуйте позитивне ставлення до школи, вчителів.

2) У 5-му класі розширився обсяг матеріалу з основних предметів, зросла кількість предметів. Тому збільшується час підготовки до уроків. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом з дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок.

3) Забезпечте своїм дітям удале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.

4) Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах.

5)  Дбайте про те, щоб дитина була охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.

6) Ніколи не поспішайте з висновками а ні про дитину, а ні про вчителя – прийдіть до школи, поспілкуйтеся з учителем.

7) Розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз  у два місяці.

8)  Пам’ятайте, клас, де навчається  ваша дитина, - ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи, тим у кращій атмосфері буде формуватись ваша дитина. Це залежить  від кожного  й від вас теж.

9) Помічайте і заохочуйте навіть найменші успіхи у навчанні та поведінці дітей.

10)  Не забувайте: дитину не можна карати за невміння, а терпляче вчити, підказувати, радіти, допомагати, підтримувати.

11) Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання – особистий приклад.

12) Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.

14)  Умійте себе ставити на місце дитини.

15) Пам’ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, а бездіяльність – її перший ворог.

16)  Головною умовою успішної адаптації дитини до умов середньої школи є єдність вимог до дитини в сім’ї та школи.

БАТЬКИ ПОВИННІ ЗНАТИ

 - Коли дитину оточує критика, вона звикає засуджувати.
- Коли дитину оточує ворожість, вона звикає воювати.
- Коли дитину оточують насміхання, вона стає невпевненою в собі.
- Коли дитину хвалять, вона вчиться цінувати інших.
- Коли дитина живе з почуттям сорому, вона набуває комплексу провини.
- Коли дитина живе в атмосфері толерантності, вона вчиться бути терпимою.
- Коли дитина живе в атмосфері підтримки, вона вчиться бути впевненою в собі.
- Коли дитина живе в атмосфері чесності, вона вчиться бути справедливою.
- Коли дитина живе в атмосфері безпеки, вона вчиться довіряти іншим.
- Коли дитина живе в атмосфері схвалення, вона вчиться любити себе.
- Коли дитина живе в атмосфері відкритості, довіри, прийняття, доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

ПАМЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

-  Поважайте дитину. Не критикуйте її весь час, не зловживайте повторенням відомих істин.
-  Уникайте грубощів у спілкуванні, зауважень, що викликають у дитини образу, не сприйняття.
-  Зверніть увагу на свій тон і форму звертання до дитини. Зверхність, наказова форма висловлювань неодмінно викличуть у неї зовнішній чи внутрішній опір, погіршать ваші стосунки, зроблять їх більш конфліктними та напруженими.
-  Приділяйте дитині максимум уваги. Цікавтеся її справами, інтересами, навчанням, друзями, почуттями, думками.
-  Цінуйте все те, що цінує ваша дитина, або хоча б не глузуйте з того, чим вона дорожить.
-  Намагайтеся не бути категоричними в судженнях і не давати безпідставних оцінок з приводу конкретних подій та окремих дій дитини.
-  Виявляйте чуйність до дитини, будьте разом з нею і в радості і в смутку.
-  Якщо дитина не ділиться з вами переживаннями, думками, подіями свого життя, не намагайтеся дізнатись про них силомір, краще подумайте, чому так відбувається і що вам треба зробити, щоб завоювати її довіру.
-  Надавайте дітям більше самостійності – у прийнятті рішень, виконанні певних справ, залучайте до обговорення сімейних проблем.
-  Довіряйте дітям. Контролюйте результати виконаної роботи або якихось важних її етапів.
-  Не залякуйте батьківською карою, дайте дитині усвідомити, що ви – перші люди, до яких можна звернутися в усіх складних життєвих обставинах.
-  Умійте прощати навіть те, що прощати нелегко.
-  Якщо ви бажаєте дитині добра, готуйте її до вибору небажаного і відмови від бажаного.
-  Шановні батьки, пам’ятайте, доля дитини – у ваших руках!

Поради батькам щодо зняття психологічного напруження у дітей

                

 Чим зайняти дитину під час карантину  – поради для батьків.

"Підлітковий" виклик для батьків: поради психолога у спілкуванні з дитиною

Сім помилок батьків

Побутові погрози

"Якщо не прибереш у кімнаті, залишишся без ла­сощів", "Роби так, як я сказав. Не став зайвих запи­тань, бо не пущу на вулицю".

Цим висловам, які злітають з вуст батьків повся­кчас, ними не надається ніякого значення. Але ж ди­тина сприймає все набагато скла­дніше! Такі погрози викликають у неї не лише страх, а й почуття ворожості, спричиняють прихований негативізм щодо батьків.

 

Авторитарні накази

"Якщо тобі це говорить батько, ти маєш слухати­ся", " Я тобі забороняю товаришувати з...", "Я — ма­ти, тож краще знаю, що для тебе добре, а що — ні".

Такі репліки є виявом прагнення підкорити собі іншу людину. Це призводить до порушення в родині атмосфери рівноправності. Дитина затамо­вує образу: "Ось виросту, побачимо, хто сильніший", — думає вона. Мислення дитини спрямовується на авторитарність її дій і безапеляційність власної думки. Формується впевненість у непогрішимості власних суджень та умовиводів. Усе це  призводить до консервативності та блокування творчості дитини.

 

Критика "глухого кута"

"Ти абсолютно не привчений працювати", "Ти та­кий лінивий, як і твій батько", "Учу тебе вчу, а все марно".

Такі зауваження заганяють дитину в глухий кут, не залишаючи їй жодної надії на виправлення, тим більше, коли її обвинувачують у тому, що від неї не зале­жить. Результат? Дитина, почуваючись поз­бавленою батьківської любові та підтримки, відчу­жується, стає замкненою, неговіркою. Втрачається креативність та продуктивність мислення дитини.

 

Образливі прізвиська

"Ти поводишся, як упертий віслюк", "Таке може сказати лише повний дурень", "І в кого ти такий йо­лоп уродився?"

Образливі прізвиська знижують самооцінку ди­тини, а до того ж закріплюють у її свідомості мо­дель спілкування з іншими людьми у формі прини­ження. Це спонукає не до пошуку аргументованості в розмові з іншими, а до прямолінійної образи їх тому, що так простіше, ніж напружувати себе в пошуках тих чи інших аргументів. Простіше і «економніше» бути безапеляційним, «навішувати ярлики».

 

 Невмотивований допит

"Ну то скільки часу в тебе на це пішло?", "І чого це ти так запізнився?", "І чим ти тут так довго займа­єшся?".

 

Іноді батьки приділяють надто багато уваги з'ясуванню неістотних у по­ведінці дитини деталей. Дитина розцінює це як про­яв недовіри до себе. В результаті може з'я­витися стійкий страх перед дорослими, що в майбутньому змусить дитину приховува­ти від батьків її особисте життя.

 

 Безапеляційні твердження

"Ти так робиш мені на зло, я знаю", "Ти просто жадібний, я вже зрозуміла", "Мо­жеш не виправдовуватися, я знаю наперед, що ти скажеш".

Такі твердження надзвичайно болючі для малюка і руйнівні для його психічного здоров'я. Небажання дорослого розібратися в діях дитини зводить між ними стіну, яка згодом ставатиме дедалі вищою.

 

Несвоєчасні поради

"Якби ти тоді зробила так, як я тобі радила, нічо­го б не трапилося. А тепер маєш собі проблему", "Якби в тебе на столі був лад, ти б зараз не пере­живав, що загубився твій малюнок", "Навіщо ти так переймаєшся? То все дурниці. Ось коли виростеш, зрозумієш: не варто через це плакати".

Такі поради абсолютно недоречні тоді, коли ди­тині потрібно, щоб її просто вислухали, поспівчува­ли, допомогли. Іншого разу вона не захоче з вами ділитися нічим — ні горем, ні радістю.

Радимо час від часу аналізувати те, що ви говорите дитині протягом дня. У спокійній обста­новці, коли ви вже нікуди не поспішаєте і ніщо вже вас не дратує, деякі ваші слова здаватимуться вам самим жахливими, неприпустимими для батьків.

А тепер поговоримо про те, що означає поводи­тися педагогічно правильно.